-
1 виходити
I = вийтивих`одити1) (рухатися звідкись за межі чогось, назовні) to go out, to come out, to come forth, to walk out; ( з вагона) to alight, to get down, to get out, to step downвиходити на поверхню — to come out to the surface; геол. to outcrop; to be revealed, to come out
2) (ідучи, опинятися десь) to go, to come; to appearвиходити на вулицю — to go into the street, to go out ( of doors)
3) ( вирушати) to leave, to departвиходити в море — to put out to sea, to put out
4) ( досягати чогось) to reach; to attain; to come (to)виходити в фінал спорт. — to reach the final
5) ( переставати брати участь) to leave6) (видаватися, публікуватися) to appear, to come out, to be published; to be issued7) ( витрачатися) to run out; ( про гроші) to be spent; ( про матеріали) to be used up8) ( закінчуватися - про термін) to be upстрок вийшов — the term has come to an end; time is up
вікно виходить на вулицю — the window gives ( looks) on the street
11) ( удаватися) to come ( out), to come off, to turn out; ( траплятися) to come, to be12) ( походити) to be by origin13)виходить, (що) (вставне сл.) — it turns out ( that), it seems ( that), it appears ( that)
14)виходити за межі — to pass ( to overstep) the limits (of), to exceed the bounds (of); to transgress the bounds (of), to overstep the limits (of)
виходити з берегів — to swell, to overflow the banks
виходити з ладу — to be out of action, to break down
виходити з-під контролю — to get out of hand, to run away
виходити з себе — to be beside oneself; to lose one's temper, to fly into a rage
виходити з ужитку — to go out of use, to fall into disuse
II док. див. виходжувативиходити на роботу — to come to work, to turn up to work
в`иходитиIII в`иходити(скрізь, всюди) to go (to walk, to stroll) all over a place; to tramp about ( around), to walk a certain time ( or distance)
См. также в других словарях:
пускати — а/ю, а/єш, недок., пусти/ти, пущу/, пу/стиш, док. 1) перех. і без додатка. Переставати тримати в руках, затримувати руками кого , що небудь, не вдержувати в руках. || Розслаблюючи, розтуляючи руки, пальці, переставати стискати їх або щось у них.… … Український тлумачний словник
хотіти — хо/чу, хо/чеш (розм. хоч), хо/чемо, хо/чете (розм. хо/чте), недок. 1) чого, з інфін., із спол. щоб, як і без додатка. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.). || Мати бажання відчути, пізнати що … Український тлумачний словник
допускати — а/ю, а/єш, недок., допусти/ти, ущу/, у/стиш, док. 1) перех. Давати змогу, дозволяти кому небудь увійти кудись, підійти до кого , чого небудь. || Дозволяти робити що небудь, займатися чимсь, брати участь у чомусь. 2) перех., зі спол. щоб. Терпіти … Український тлумачний словник
залучати — а/ю, а/єш, недок., залучи/ти, учу/, у/чиш, док., перех. 1) до чого. Заохочувати, спонукати кого небудь брати участь у чомусь, включати в якусь роботу і т. ін. || до чого і в що. Притягати до якоїсь організації, робити членом чого небудь. ||… … Український тлумачний словник
квиток — тка/, ч. 1) Паперова чи картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим небудь, входити куди небудь, брати участь у чомусь і т. ін. Трамвайний квиток. 2) Документ, особове посвідчення про належність до… … Український тлумачний словник
недопущення — я, с. 1) Створення перешкоди, неможливості для здійснення, появи і т. ін. чого небудь. || Уникнення чого небудь. 2) Заборона брати участь у чомусь, займатися, користуватися і т. ін. чим небудь. Недопущення до викладання … Український тлумачний словник
посторонитися — роню/ся, ро/нишся, док. 1) Відійти набік, відступитися, пропускаючи кого небудь, даючи комусь дорогу. 2) перен. Виявити небажання, нехіть спілкуватися з ким небудь, брати участь у чомусь … Український тлумачний словник
принаджувати — ую, уєш, недок., прина/дити, джу, диш, док., перех. 1) Викликати прихід, появу кого небудь якимсь засобом. || Змушувати наближатися (рибу, птаха, звіра і т. ін.), застосовуючи якусь принаду. || Бути причиною появи, скупчення кого , чого небудь у… … Український тлумачний словник
принадний — а, е. 1) Який принаджує до себе, викликає наближення, появу кого небудь. 2) Який манить, викликає бажання робити що небудь певне, брати участь у чомусь. 3) Який вабить, викликає сильний потяг до себе якими небудь якостями, властивостями. || Якого … Український тлумачний словник
припускати — I а/ю, а/єш, недок., припусти/ти, ущу/, у/стиш, док., перех. 1) Вважати за можливе, ймовірне що небудь. || у знач. вставн. сл. припусті/мо і припу/стимо. Уживається для вираження ймовірності чого небудь. Припускати думку. 2) перев. із запереч. Не … Український тлумачний словник
притягати — а/ю, а/єш і притя/гувати, ую, уєш, недок., притягти/ і притягну/ти, тягну/, тя/гнеш; мин. ч. притя/г, ла/, ло/ і притягну/в, ну/ла, ну/ло; док., перех. 1) Тягнучи, переміщувати кого , що небудь кудись, до когось, чогось. || Наближати, притискати… … Український тлумачний словник